Цей розділ описує легальні шляхи постачання щойно створеної техніки, порівнює їхні основні переваги та недоліки.
Що має зрозуміти виробник?
1. Які існують траєкторії постачання військової техніки?
2. Якою нормативною базою регулюється ринок постачання військової техніки?
3. Які є переваги, недоліки та ризики описаних шляхів постачання?
Які існують траєкторії постачання військової техніки?
Станом на сьогодні існує дві легальні можливості постачання військової техніки:
Державні замовники:
- прямі контракти з державним замовником у сфері оборони, тобто державні замовлення через прямі державні контракти на виробництво, а також на готову техніку зі складу;
- прямі контракти на постачання техніки через органи місцевого самоврядування, в цьому випадку створюються цільові програми на закупівлю ОВТ або здійснюються інвестиції через ваучерні програми;
- прямі контракти на постачання з військовими частинами та/або військовими формуваннями.
Приватні благодійники:
- постачання через благодійні фонди;
- постачання через приватних благодійників (фізичних та/або юридичних осіб), у тому числі й одноосібних волонтерів;
Кінцевим користувачем у всіх випадках є Сили безпеки та оборони України.
Хто може бути замовником військової техніки у виробника?
Ми вже знаємо, які є вектори постачання військової техніки. Тепер варто розібрати їх детально й зрозуміти, хто і як таку техніку може купити у приватного виробника.
Держава.
Уряд визначив Постановою КМУ № 363 «Питання оборонних закупівель», що основними гравцями від держави на ринку контрактування для Збройних Сил України є 19 відомств:
- Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості головним органом у сфері планування оборонних закупівель;
- Міністерство оборони головним органом у сфері здійснення оборонних закупівель;
- Міністерство внутрішніх справ України;
- Міністерство економіки України;
- Міністерство юстиції України;
- Державна служба України з надзвичайних ситуацій;
- Служба безпеки України;
- Служба зовнішньої розвідки України;
- Державне космічне агентство України;
- Адміністрація Державної прикордонної служби;
- Адміністрація Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації;
- Головне управління розвідки Міністерства оборони;
- Управління державної охорони;
- Національне антикорупційне бюро України;
- Національна гвардія України;
- Національна поліція України;
- Державна спеціальна служба транспорту;
- Державне бюро розслідувань;
- Державна судова адміністрація;
- Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості.
Благодійні фонди та приватні благодійники.
Найпростіший, але найменш передбачуваний у закупівлях шлях — закупівлі військової технікичерез благодійні фонди або за кошти приватних благодійників. Тобто, військові можуть звернутися напряму до благодійного фонду із запитом на закупівлю того чи іншого озброєння. Після цього благодійний фонд знайде постачальника, проведе фандрейзингову кампанію зі збору коштів та без регуляторних процесів для виробника й кінцевого користувача здійснить закупівлю необхідної техніки. Це дозволить задовольнити потреби військових й техніка швидше опиниться на фронті.
Військові частини та/або формування.
Такі закупівлі здійснюються через надання субвенцій з місцевих бюджетів військовим частинам напряму на підтримку сил оборони. Відтак військові частини за прямими контрактами можуть закуповувати готову техніку у виробників без тендерів та регуляторних обмежень. Також, з урахуванням внесених змін до Постанови КМУ № 1275 «Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану» (зі змінами від 20.12.2024), військові частини мають право здійснювати закупівлю кодифікованих безпілотних систем і засобів радіоелектронної боротьби ближньої дії без погодження з Генеральним штабом Збройних Сил, органами військового управління вищого рівня, у тому числі із службами постачання.